Задовго до перших комп'ютерів двоє бельгійських юристів, Поль Отле (Paul Otlet) і Анрі Лафонтен (Henri La Fontaine), задумали каталог усього, що надруковано у світі. З 1895 року до кінця 1930-х у їхніх шафах набралося понад 12 мільйонів карток 12,5 × 7,5 см — по одній на кожну працю, розкладених за Універсальною десятковою класифікацією, яку вони ж і розробили. ЮНЕСКО називає цей Répertoire bibliographique universel першою моделлю пошукової системи; уцілілі шафи зберігає Mundaneum у Монсі. А УДК живе досі: в Україні її запровадили 2017 року.
Веб, яким дитина користується щодня, теж має бельгійського співавтора. Системний інженер Робер Кайо (Robert Cailliau) прийшов у CERN 1974 року, сам пропонував для лабораторії гіпертекстову систему, а в листопаді 1990-го разом із Тімом Бернерс-Лі оформив проєкт, з якого виріс World Wide Web. Саме Кайо домагався, щоб програми вебу стали загальнодоступними: 30 квітня 1993 року CERN підписав про це документ. Через рік за його ініціативою там пройшла перша міжнародна конференція з WWW.
Ще одна бельгійська історія ховається в кожному роутері. 1997 року американський інститут стандартів NIST оголосив конкурс на новий шифр, і в жовтні 2000-го з 15 кандидатів переміг Rijndael — назва складена з прізвищ авторів, Йоана Дамена (Joan Daemen) і Вінсента Реймена (Vincent Rijmen), який тоді працював у Левенському католицькому університеті. Так з'явився AES: ним сьогодні шифрують Wi-Fi, захищені з'єднання із сайтами й дані на смартфонах. Найпростіший шифр, де кожна літера зсувається на три позиції, дитина може написати на Python за вечір — і відчути, як думають криптографи.