Коротко: пробне заняття триває ті самі 90 хвилин, що й звичайне, і проходить у діючій групі до 6 дітей — це не показовий урок для гостя. Дивитися варто на три речі: чи зробила дитина щось сама, чи звертався викладач до неї на ім'я, і чи є що показати вдома одразу після заняття. Воно безкоштовне й ні до чого не зобов'язує.

За 90 хвилин можна зрозуміти про школу більше, ніж за годину читання відгуків. Але тільки якщо дивитися на правильні речі, а не на те, наскільки красиві слайди.

Перше: дитина працює чи дивиться

Головна перевірка. На нормальному занятті дитина щось робить руками більшу частину часу — ставить блоки, пише рядок коду, запускає й дивиться, що вийшло. Якщо весь урок вона слухає пояснення, а сама встигла клікнути двічі, це не заняття, а лекція.

Простий спосіб перевірити після уроку: спитати, що дитина зробила. Не «що вам розповідали», а саме зробила. Якщо відповідь конкретна — все гаразд.

Друге: чи бачить викладач кожного

У групі до 6 дітей викладач фізично встигає підійти до кожного двічі за урок. Це не обіцянка, а арифметика: 90 хвилин на шістьох. Ознака, що це працює — викладач звертається до дітей на ім'я і помічає, коли хтось застряг, раніше, ніж дитина сама піднімає руку.

Зворотна ознака теж помітна. Якщо на екрані п'ятнадцять учасників, а викладач веде за сценарієм і не зупиняється, дитина в потоці загубиться на другому тижні.

Третє: чи є результат

Після пробного заняття має залишитися щось матеріальне: файл, посилання, скріншот, збережений проєкт. Не «ми познайомилися з інтерфейсом», а конкретна річ. Це важливо не для батьків, а для дитини: перший результат у перший день — половина мотивації на наступний місяць.

Що спитати у викладача

Три питання, які показують багато:

«Що дитина зробить за перший місяць?» — відповідь має бути конкретною, з назвами проєктів, а не «познайомиться з основами».

«Що робити, якщо вона пропустить заняття?» — у нас уроки записуються, а пропуск відпрацьовується іншого дня, і це варто почути прямо.

«Скільки триває курс і що буде після?» — у більшості наших курсів 18 місяців і 156 занять, у базового ПК і кількох інших — 12 місяців, у Scratch — 6. Школа, яка називає ці цифри одразу, розуміє, що продає.

Чого на пробному не буде

Не буде тиску й «місць залишилося два». Не буде обіцянок професії з гарантією. І не буде окремої програми «для гостей»: дитина потрапляє в живу групу, яка йде своєю темою, — саме тому враження чесне.

Як підготувати дитину напередодні

Підготовка потрібна не до матеріалу — до ситуації. П'ять хвилин розмови знімають половину напруги.

Скажіть, що це один урок і нічого не вирішується назавжди: не сподобається — не підемо. Дитина, яка думає, що від сьогоднішніх дев'яноста хвилин залежить її наступний рік, поводиться скуто.

Опишіть порядок замість вражень. Не «там буде дуже цікаво», а «прийдемо, познайомишся з викладачем, у групі буде ще кілька дітей, наприкінці покажеш, що зробив». Передбачуваність заспокоює краще за обіцянки.

І не питайте напередодні «ти ж не соромитимешся?» — питання підказує сценарій, якого дитина, можливо, і не планувала.

Що взяти з собою

Для офлайн-заняття — нічого, крім самої дитини: техніка в класі своя. Для онлайну корисно перевірити три речі напередодні, а не за хвилину до початку: чи працюють камера й мікрофон саме в тому браузері, звідки заходитимете; чи заряджений ноутбук; чи є навушники — без них звук з колонок повертається в мікрофон, і група чує відлуння.

Окремо про мишу: тачпадом на першому занятті працювати незручно настільки, що дитина може вирішити, ніби це вона не справляється.

Чому пробне не роблять окремою показовою програмою

У частини шкіл пробний урок — спеціальний сценарій для гостей: яскравий, з готовим результатом за сорок хвилин. Виглядає переконливо, а показує мало: дитина побачила шоу, а не те, як минають звичайні заняття.

Ми ведемо пробне в діючій групі, і це має неочевидний плюс. Видно, як викладач працює з тими, хто вже вчиться, як діти між собою спілкуються й чи встигає він до кожного. Мінус теж є, і про нього чесно: новачок у сформованій групі перші хвилини почувається незручно.

Чого не варто робити під час заняття

Найпоширеніша батьківська помилка — сидіти поруч і підказувати. Дитина перестає пробувати сама: навіщо, якщо дорослий однаково скаже правильну відповідь. Другий варіант тієї ж помилки — коментувати вголос: «ну ти чого, слухай уважно».

На онлайн-занятті до цього додається ще одна річ: не варто ходити в кадрі. Дитина працює на того, хто в кімнаті, а не на викладача, і повністю включитися не встигає.

Правильна позиція — поза кадром і поза кімнатою, якщо вік дозволяє. Подивитися, як усе відбувається, можна в перші й останні хвилини.

Що спитати в дитини після

Питання «сподобалось?» дає односкладну відповідь і не каже нічого. Працюють інші.

  • «Покажи, що зробив». Якщо є що показати — перша умова виконана.
  • «Що було найскладніше?» Відповідь «нічого» частіше означає нудьгу, ніж легкість.
  • «Викладач до тебе підходив?» Найточніше питання про якість групи, і дитина відповідає на нього чесно.
  • «Хочеш ще?» Ставити його варто не одразу, а ввечері: перше враження після заняття буває емоційним і не завжди стійким.

Якщо дитина відмовляється йти

Буває й так, причому найчастіше не через тему, а через саму ситуацію: незнайоме місце, незнайомі діти, невідомо, що робити. Тиснути безглуздо — на занятті це видно з першої хвилини.

Працює зниження ставки. Домовтеся, що подивитеся перші двадцять хвилин і підете, якщо не сподобається; на практиці до кінця залишаються майже всі. Для молодших добре працює приїхати на п'ять хвилин раніше — щоб зайти в порожній кабінет, а не в кімнату, де вже сидять діти.

Коли має сенс сходити на друге пробне

Одного заняття іноді мало, і це нормально. Другий урок варто взяти, якщо дитина була явно втомлена після школи; якщо вона новачок у групі, де решта вже знайомі між собою; або якщо ви обираєте між двома напрямками й хочете порівняти.

А от що справді працює краще за будь-які роздуми — пробні в двох різних школах з однаковими питаннями до обох. Різниця в підході видно за одне заняття, і вона зазвичай більша, ніж різниця в описах на сайтах.

Чого пробне заняття не покаже

Скажемо чесно, щоб не було завищених очікувань. За дев'яносто хвилин не видно, чи витримає дитина вісімнадцять місяців; чи не набридне їй тема через півроку; і чи підійде саме цей викладач на дистанції — на пробному всі стараються більше звичайного, і діти теж.

Що воно показує точно — чи здатна дитина втримати увагу півтори години, чи бере вона участь у процесі й чи отримала конкретний результат. Решта з'ясовується в перший місяць, і саме тому ми радимо дивитися на ті самі ознаки ще раз через чотири-п'ять занять.

Як вибрати школу загалом, розібрано у статті «Як вибрати ІТ-школу для дитини і не помилитися», а сім питань перед записом — тут. Обрати напрямок допоможе «Scratch, Python чи Roblox».